Тигролови

by Іван Багряний

Fiction
StartedNovember 19, 2024
FinishedNovember 27, 2024
Reading time9d

Highlights

А першим був — бунтар і «ізмєннік» — «малоросійський» гетьман на ймення Дем’ян Многогрішний.

тут хати зовсім такі, як на Україні.

Вода булькотіла, поспішала, щось розповідаючи на ходу камінцям та корінню.

Розум повставав проти серця: — Галло! Гей ти, дурний шматок м’язів! Що ти ще тут маєш говорити? Май глузд! Чи ти собі здаєш справу, хто ти і що ти? І чи ти ручиш за завтрашній день? І чи ти маєш право ставити на карту щастя інших?! Галло, май совість! Егоїзм твій — то

Григорій у мисливстві намагався забути про все — про свою дурну долю, про невідоме майбутнє; намагався не дивитися вперед, забувши про весь світ. Хай, все одно там нічого не видно.

Не поламана лишилась тільки воля та жадоба щастя, але гай-гай — в тім-то вся й колізія: між жадобою та неможливістю.

Темний і неосвітлений, експрес той гомонів, ні, гудів, як вулик, — зойкав, співав, кашляв простуджено, матюкався віртуозно й розпачливо, лементував дитячим плачем…

— Здорово, земляки!.. — і сміявся шибеничним сміхом. — Куди Бог несе?!. — В «Дальлаг», а вас? — В «Сєвлаг»!.. Ха-ха-ха! Люди висовували руки і махали один одному і сміялись. Що їм ще лишилось, як не сміятись?!?

У крамниці «Госспірту» був викладений з пляшок портрет Леніна в однім вікні, а в другім — Карла Маркса.

Про героїзм начальницького складу Н-ської застави. А особливо про заслуги начальника тієї застави, який в героїчнім бою був поранений тяжко, проте не зійшов з революційного посту до остаточного розгрому ворога.